23 грудня 2022

П’ять фактів про схеми Понці: від піраміди під заступництвом короля до розведення мурах

Схема Понці отримала назву на честь Чарльза Понці, можливо, найневдалішого шахрая в історії. Він пробув мільйонером менш ніж два місяця, натомість подарував світові фінансів гучний термін.

Сьогодні розповімо звідки Понці вкрав схему Понці, як король Франції просував фінансову піраміду і чому банкрутство мурашиних ферм мало не зірвало на Олімпійські ігри.

Факт №1: схему Понці легко розпізнати

Схема Понці — це фінансова піраміда. Перші інвестори одержують свої виплати з вкладень наступних інвесторів.

Припустимо, першого місяця Аліса вносить у піраміду $1000. У другий місяць Боб теж вносить до неї $1000. На третій місяць організатори повертають Алісі її $1000 та ще $500 «прибутку» із внеску Боба. З великою ймовірністю Аліса внесе свої $1500 назад у піраміду і порекомендує її подругам, з вкладів яких організатори виплатять «прибуток» Бобу.

Фінансові піраміди та схеми Понці можна розпізнати за:

фіксованою прибутковістю. Реальні проєкти найчастіше заробляють на комісіях і вказують прибутковість як фіксований X% від операцій користувачів, а не фіксовані Y% річних;
сумнівним та складний спосом отримання прибутку. Це може бути арбітраж, трейдинг за допомогою нібито інноваційних стратегій, фінансування ризикових проєктів;
необхідності заблокувати кошти тривалий час. Реальні проєкти дозволяють виводити внесені кошти будь-коли або з cooldown-періодом до тижня. Понці-проєкти вимагають довгострокових вкладень без можливості дострокового розблокування коштів;
агресивною рекламою. У проєкту занадто багато позитивних та явно куплених відгуків. Інфлюенсери шилять проєкт та намагаються залучити якнайбільше інвесторів — не користувачів, а саме інвесторів;
анонімностю авторів. Про команду Понці-проектів невідомо нічого, крім імен.

Найкращий спосіб не внести свої токени в скам — провести ретельний ресерч і порахувати, чи справді проєкт зможе отримувати обіцяний прибуток із тих дій, які він описує.

Факт №2: за викриття Понці дали Пулітцерівську премію

Якщо коротко, то газета The Boston Post викрила махінації Чарльза Понці. Статті стали настільки популярними, що газета отримала Пулітцерівську премію, а назва «схема Понці» прижилась в суспільстві.

Чарль Понці приїхав з Італії до Північної Америки в 1903 році. Спочатку його звільнили з ресторану за крадіжку, потім посадили за підробку чека, потім посадили ще раз — за допомогу у нелегальному перетину кордонів.

У 1919 році Понці отримав лист з Іспанії, до якого був доданий зворотний купон. Його можна було обміняти на поштову марку — таким чином відправники передплачували листи у відповідь. Понці зауважив, що через нестабільний курс валют такі купони в Європі коштували дешевше, ніж у США.

Понці спробував отримати позику у банку, щоб купувати купони, міняти їх на марки та на цьому заробляти. Йому відмовили.

Тоді Понці вирішив залучити капітал по-іншому: дав у газетах Бостону оголошення з обіцянкою 100% прибутку за 90 днів тим, хто надасть йому капітал для операцій з купонами. Насправді він залишив купони та марки для прикриття, і одразу планував виплачувати інвесторам прибуток із залучення нових вкладів.

У січні 1920 року люди вклали в аферу Чарльза Понці $1800, у березні — $25 000, а в червні — $2,5 млн ($33 млн з урахуванням інфляції).

У липні The Boston Post опублікувала статтю, в якій фінансист Dow Jones & Company спростовував можливість заробітку на марках. За його розрахунками, для обігу такого капіталу знадобилося б торгувати 160 млн поштових купонів, хоча насправді поштові служби США та Європи випустили лише 27 тисяч таких.

Стаття The Boston Post викликала паніку і вкладники перестали реінвестувати прибуток. У серпні газета випустила ще один матеріал, у якому прямо називала Понці неплатоспроможним. Чарльз подав на газету позов за наклеп із вимогою виплатити $5 млн ($63 млн з урахуванням інфляції).

Наприкінці серпня 1920 року влада штату звинуватила Понці в розкраданні майна та поштовому шахрайстві — адже його компанія за документами незаконно переводила поштові купони в готівку.

У 1921 році The Boston Post здобула Пулітцерівську премію за цикл статей про Понці. Назва прижилася, і з того часу американські журналісти називали так усі фінансові піраміди.

Після конфіскації всіх активів компанії Чарльз Понці залишився винен $10 млн — $134 млн за сучасним курсом. Уряд США взяв на себе зобов’язання щодо компенсації збитків і до 1930 року повернув ошуканим вкладникам гроші.

Факт №3: найпершу схему Понці схвалив король Франції

У 1716 році у Франції економіст Джон Ло заснував банк, який випускав банкноти під забезпечення золота та срібла. Французам сподобалося користуватися паперовими грошима, економіка країни почала відновлюватись.

У 1717 Ло створив Західну компанію для торгівлі між колоніями Північної Америки та Францією. При цьому король Франції Людовік XV дав їй виняткове право імпорту бобрових шкур і тютюну, і навіть різноманітні пільги.

Ло фінансував Західну компанію через продаж акцій. При цьому він продавав їх за монети із цінних металів, а викуповував назад за банкноти свого банку.

Акції зростали в ціні, інвестори їх регулярно продавали, паперова маса збільшувалася. Через три роки золото і срібло в банку Ло покривало лише 10% від випущених банкнот. У 1720 році компанія не впоралася з вимогами обміняти банкноти на метал і збанкрутувала. Невдовзі Джон Ло втік із Франції.

Пізні махінатори також використовували банки для прикриття:

1879 року Сара Хау відкрила Ladies’ Deposit Company з депозитами під 8% на місяць;
в 1899 Вільям Міллер створив Franklin Syndicate з обіцянкою 10% щотижневого прибутку;
У 1907 році банк Луїджі Зароссі пропонував 6% річних на депозити і прямо повідомляв, що частину виплат для старих вкладників братиме з нових вкладень.

Додаток до факту №2: до афери з купонами Чарльз Понці працював у банку Зароссі. У спогадах він написав, що там і підглянув ідею фінансової піраміди.

Факт №4: найживучіша схема Понці працювала 45 років

У 1960 році 22-річний Берні Медоф на накопичені $5000 відкрив фірму Madoff Investment Securities та почав торгувати цінними паперами. Він допоміг заснувати фондову біржу NASDAQ, увійшов до 25 найбільших учасників фондового ринку та брав участь у благодійності.

1973 року фірма Madoff запропонувала інвесторам отримувати до 46% річних з торгівлі на біржі. На ділі вона змогла виплачувати вкладникам 13% річних, що теж було непогано та вище середнього результату торгових фірм.

На кінець 2007 року інвестори вклали в Madoff Investment Securities $17 млрд. У грудні Берні Медоф зізнався синам, що його бізнес — суцільний обман. Ті розповіли про це владі. ФБР розпочало перевірки та з’ясувало, що з дня заснування фірма не провела жодної угоди та працювала за схемою Понці. Старі вкладники отримували прибуток з нових інвестицій — і так 45 років.

Заборгованість компанії склала близько $50 млрд. Медоффа засудили до 150 років в’язниці.

Факт №5: найдивніша схема Понці розводила мурах

У 1999 році китаєць Ван Фен відкрив компанію Yilishen Tianxi з продажу мурах. Він пропонував клієнтам купити мурашину ферму за $1500, доглядати її 14 місяців, а потім продати назад за $1950. Компанія нібито робила з комах дорогі ліки.

Серйозні інструкції з годівлі, помірний прибуток у 30% річних та реальне виробництво таблеток із мурах зробили аферу переконливішою. Однак у 2007 році приплив грошей вичерпався, і Ван Фен затримав виплати у розмірі $600 млн. Близько 10 тисяч власників ферм вийшли на протести, що загрожує зірвати Олімпійські ігри 2008 року в Пекіні. У результаті поліція Китаю заарештувала 55 співробітників компанії. Уряд обіцяв компенсувати збитки, але не зробив цього.

Підписуйтесь на соціальні мережі Tezos Ukraine, щоб нічого не пропустити: